Історія України 10-й клас

Тема. § 20 Утворення Директорії. Відновлення УНР в умовах збройного конфлікту з радянською Росією

Мета: сформувати в учнів знання про процес утворення Директорії та підготовки нею антигетьманського повстання, висвітлити перебіг основних подій, ознайомити з першими актами Директорії, визначити історичне значення події відновлення УНР та приходу до влади Директорії, скласти уявлення про другу україно-радянську війну, показати причини поразки Директорії;

розвивати вміння  аналізувати та узагальнювати; критично працювати з різними джерелами інформації, аргументовано висловлювати свою думку щодо поставленої проблеми, неупереджено аналізувати та оцінювати діяльність політичних діячів минулого; закріпити уміння працювати з настінною картою та контурними картами, історичним атласом, аргументовано висловлювати свій погляд на поставлену проблему, формувати критичне історичне мислення;

виховувати інтерес до історії своєї країни, активну громадянську позицію та патріотизм.

Обладнання: підручник (Реєнт Олександр Історія України 10 клас), електронний атлас «Історія України 10 клас», карта, Історія України. 10—11 класи: Наочний довідник /О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. — К.; Х.: Веста, 2007. — 152 с., роздавальний матеріал, атлас, контурні карти, комп′ютер, проектор, екран, презентація.

Основні поняття і терміни: Директорія, УНДС, збройне повстання, УНС, агресія, Трудовий Конгрес України, головний отаман, «отаманщина», Друга радянсько-українська війна, Українська Галицька Армія.

Основні дати: серпень 1918р. – утворення Українського національного союзу (УНС);

13 листопада 1918р. – анулювання Радянською Росією Брест-Литовського мирного договору. 13-14 листопада 1918р. – утворення Директорії. 28 листопада 1919р.- створення Тимчасового робітничо-селянського уряду України; кінець листопада 1918р. -  квітень 1919р. –інтервенція військ Антанти на півдні України; 14 грудня 1918р. – зречення П.Скоропадським влади, перехід влади до Директорії; 16 січня 1919р. – Директорія УНР офіційно оголосила війну Радянській Росії; 23-28 січня 1919р. – Трудовий конгрес.

Персоналії: В. Винниченко, С. Петлюра.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I.     Організація навчальної діяльності

II.    Актуалізація опорних знань

ІІІ.   Мотивація навчальної діяльності

IV.   Представлення теми уроку та очікуваних результатів

V.    Вивчення нового матеріалу

     1.  Утворення Директорії. Відновлення УНР в умовах збройного конфлікту з радянською Росією.

     2.  Трудовий конгрес. «Отаманщина».

     3.  Військові поразки УНР.

     4.  Боротьба з денікінцями. Об’єднання українських армій.

     5.  Психологічний клімат у суспільстві, знецінення людського життя.

VI.   Узагальнення і систематизація знань

VII.  Підсумки уроку

VIII. Домашнє завдання

Хід уроку:

I.     Організація навчальної діяльності

Вчитель

     1. Вітання.

Добрий день, учні!

     2. Наш урок дуже насичений, цікавий та емоційний. Щоб виконати заплановане, необхідно пригадати закони уроку.

1. Бути спокійними.

2. Говорити після підняття руки та дозволу вчителя.

3. Бути терплячими.

4. Дати можливість висловитися всім товаришам.

5. Поважати думку кожного.

II.    Актуалізація опорних знань

Завдання: дати стверджувальну або заперечну відповідь+-

1. Гетьманський переворот відбувся 29 квітня 1918р.

2. На зміну УНР було проголошено Республіку Україну.

3. В руках гетьмана зосереджувалась законодавча влада.

4. За аграрною реформою приватна власність на землю була недоторканою.

5. Обмеження свобод для робітників.

6. Головою Ради Міністрів став Ф.Лизогуб.

7. Українську Академію Наук було відкрито в жовтні 1918р.

8. Першим Президентом УАН був В.Вернадський.

9. Грамоту П.Скоропадського про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією було оголошено 14 листопада 1918р.

10. Однією з причин падіння гетьманського режиму була відсутність дієздатної регулярної української армії.

ІІІ.   Мотивація навчальної діяльності

Революція в Німеччині та розпад Австро-Угорщини різко змінили політичну ситуацію в Україні. Союзні війська почали покидати її територію. П.Скоропадський, залишившись без їх підтримки, здійснив спробу порозумітись з політичною опозицією, яку представляв УНС. Однак, ці спроби виявились безрезультатними, як і спроби знайти підтримку з боку Антанти.

Проблемне питання, на яке ви дасте відповідь наприкінці уроку: (у зошиті)

Чи мала Директорія шанс відстояти незалежність України?

IV.   Представлення теми уроку та очікуваних результатів

     Після цього уроку ми зможемо:

• визначати хронологічну послідовність подій визвольних змагань;

• показувати на карті місця основних подій періоду визвольних змагань;

• порівнювати державний устрій за часів УЦР, Гетьманату, Директорії;

• характеризувати внутрішню та зовнішню політику Директорії та порівнювати її з політикою інших урядів;

• порівнювати та оцінювати точки зору щодо причин поразки визвольних змагань та їх наслідків;

• складати політичний портрет В.Винниченка та Симона Петлюри.

V.    Вивчення нового матеріалу

     1.  Утворення Директорії. Відновлення УНР в умовах збройного конфлікту з радянською Росією.

     В умовах кризи гетьманського режиму та одночасно з проголошенням гетьманом федеративного союзу з небільшовицькою Росією опозиція вирішила перейти до активних дій: розпочати збройне повстання.

     В ніч на 14 листопада у Києві на засіданні УНС була створена Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 13 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року (запис у зошиті), до складу якої увійшли В.Вінниченко (голова, член УСДРП), С.Петлюра (головний отаман військ УНР, член УСДРП), Ф.Швець (член УПСР), А.Макаренко (керівник профспілки залізничників), О.Андріївський (УПСС). (запис у зошиті). Вона мала на меті організацію збройної боротьби проти гетьманського режиму. Наступного дня Директорія закликала до повстання проти гетьмана і пообіцяла відновити демократичні завоювання УНР.

Робота зі схемою

До складу Українського національного союзу увійшли:

Українська партія соціалістів – федералістів;

Українська партія соціал – самостійників;

Українська партія соціал – демократів.

До УНС приєдналися також Селянська спілка, Всеукраїнська учительська спілка, Центральний кооперативний комітет.

Очолив УНС А.Ніковський.

1) Коли було створено УНС?

2) Проаналізуйте партійний склад УНС. Зробіть висновки.

3) Яку позицію щодо гетьманської влади займав УНС?

Робота з джерелом

Картка 1

Із праці С. Ковалевського «По джерелах боротьби: Спомини. Враження. Рефлексії»

     Визначними постатями були В. Винниченко та С. Петлюра… але між ними існував давній антагонізм, який не міг не відбитись на ефективності діяльності Директорії…Соціаліст Ф. Швець… тверезий політик, людина інтелігентна з досить широким кругозором… йому бракувало політичного досвіду й ґрунтовного знання політичної проблеми східної Європи. Він не мав теж ширшого масштабу в політичному думанні, що є необхідною передумовою політичного і державного діяча в переломній добі… Макаренко… міг би бути використаний для праці в якімсь департаменті адміністрації, але в ніякім разі як один із співвирішальних членів найвищого державного органу…Андрієвський… до того часу взагалі не був відомий ширше в політично свідомих колах, а потім виявилося, що він цілком не надався на своє відповідальне становище… Вони не мали, крім Винниченка та Петлюри, ніякої практики в центральній державній роботі, не мали відповідних теоретичних студій із ділянки науки про державну адміністрацію… Навіть обидва вище згадані державники були визначними в інших ділянках: Винниченко в літературі і публіцистиці марксизму, а Петлюра в літературній критиці та публіцистиці.

Запитання та завдання

1) Коли, за яких умов та з якою метою було створено Директорію?

2) Яким був її склад? Випишіть до зошита прізвища членів Директорії.

3) Яку характеристику членам Директорії дає автор джерела?

4) На які слабкі сторони створеного уряду вказує С. Ковалевський?

Повідомлення учнів

Заслухайте доповіді про лідерів Директорії В. Винниченка та С. Петлюру і складіть історичні портрети цих діячів.

     2.  Трудовий конгрес. «Отаманщина».

     Після повалення влади гетьмана Директорія, з метою розв’язання проблем організації влади та визначення форм державного правління, ініціювала проведення Трудового конгресу України. Він розпочав свою роботу 23 січня 1919 р. у Києві в приміщенні оперного театру. Для участі в роботі Конгресу прибули 400 делегатів, 36 з них були посланцями західноукраїнського регіону. Трудовий Конгрес проходив під тиском обставин, які впливали на порядок денний його роботи і характер дискусій: до Києва наближались більшовики. Внаслідок цього, головним питанням стало визначення орієнтації та вибору союзника в особі Антанти чи більшовиків.

     Під час роботи конгресу, обговорюючи перспективи розбудови української державності, депутати висловились проти встановлення в Україні радянської форми правління. Вони визнали Трудовий конгрес України вищим органом законодавчої влади. Вища виконавча влада мала належати Раді народних міністрів. Владу на місцях було доручено здійснювати урядовим уповноваженим, які діяли під контролем місцевих трудових рад обраних пропорційно з представників селянства і робітництва. Окрім того, конгрес затвердив ноту протесту проти російського більшовицького наступу на Україну. Водночас, враховуючи загострення воєнно-політичної ситуації, конгрес передав всю повноту влади Директорії, функції голови держави конгрес доручив виконувати В.Винниченку.

     Таким чином, отримавши на конгресі доручення на «владу і оборону краю», Директорія здобувала право на узаконену, нічим не обмежену державну діяльність, тобто диктаторське владування. Однак їй не вдалося побудувати міцну державу.

     Лідери Директорії, розгортаючи боротьбу проти гетьманату, спирались на революційну стихію селянства. Проте, згодом воно стало виходити з під їхнього контролю. Реальна влада на місцях належала не міфічним «трудовим радам», як це планувалось Трудовим конгресом, а виборним місцевим отаманам і підпорядкованим їм озброєним групам. Такі групи були створені майже у кожному селі як збройні сили Директорії. Проте, ці загони, в основному, опікувались власними інтересами і не хотіли підпорядковуватись державній владі.

Робота з джерелом

Картка 2

Із декларації Директорії Української Народної Республіки (26 грудня 1918 р.)

     Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця Землі Української руйнуюче поміщицько-монархічне панування — гетьманщину…Відновлено національно-персональну автономію, що забезпечує право кожної нації на вільне життя…

     До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народньої Республіки оголосила, що всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, а в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з гетьманом. Верховне порядкування цією землею належить Директорії Української Народньої Республіки. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казенних земель. Для переведення реформи організовано народні Земельні Управи…

     Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони й постанови гетьманського уряду у сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів…

     Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу. Одержавши на час боротьби силу й право управління державою від… трудящого народу, Директорія передасть свої повноваження тому ж самому народові… Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише клясам працюючим — робітництву й селянству… Кляси не трудові, експльоататорські, які живляться й розкошують із праці кляс трудових, кляси… не мають права голосу в порядкуванню державою…

     Директорія пропонує:

1. Трудовому селянству, що перше одгукнулось на поклик Директорії та встало зі зброєю в руках до бою з панством, по всій Україні з’їхатись у губернії і вибрати своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України…

2. Міському робітництву вибрати від фабрик, майстерень, заводів, контор та інших установ людської праці своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України…

3. Трудовій інтелігенції, що безпосередньо працює для трудового народу, себто: робітникам на полі народньої освіти, лікарським помішникам, народнім кооперативам, служачим у конторах та інших установах так само вибрати своїх представників на Конгрес Трудового Народу України.

     Місце й час одкриття праці Конгресу, а також норми виборів до нього Директорія оповіщає окремою інструкцією. Конгрес Трудового Народу України матиме всі верховні права і повновласть усі питання соціального, економічного та політичного життя Республіки… Конгрес Трудового Народу має вирішити форми влади як на місцях, так і в центрі…

     Усі форми спекуляції Директорія нищитиме безпощадно, не зупиняючись перед карами військового часу… Так само Директорія пильно дбатиме, щоб негайно трудові маси були задоволені предметами першої необхідности…

     У сфері міжнародніх відносин Директорія стоїть на ґрунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав…

Запитання та завдання

1) У чому полягала суть аграрної політики Директорії? Як вона була сприйнята українським населенням?

2) Висловте власну думку щодо позбавлення виборчих прав «нетрудового населення». Дайте оцінку цього заходу Директорії.

3) Якому органу Директорія планувала передати вищу владу в державі? Якими мали бути його повноваження?

4) Визначте основні заходи політичного та соціально-економічного курсу Директорії. Дайте їх оцінку.

Робота зі схемою

Картка 2

Аналізуємо ситуацію

Зі спогадів О. Гольденвейзера про ситуацію в Києві за правління Директорії

…Відбулася по рахунку четверта зміна влади… Єдиним адміністративним заходом, яке Директорія не тільки здекларувала, а і провела,— це була заміна на магазинах російських назв українськими. У більшості випадках реформа обмежилась зміною орфографії. Усе місто в ці веселі дні було схоже на майстерню художника. Повсюди на вулицях були драбини, відра з фарбами. Особливі патрулі контролювали за виконанням наказу… Поряд із націоналізмом Директорія воскресила і змагання з більшовиками в лівизні. Питання державного ладу полишились не з’ясованими. Зрозумілим було те, що, виростаючи із народного моря повстання, вона повинна була і опертися на народні маси… Час Директорії для міста був і епохою насильства та кримінальщини. З усіх влад, що панували за ці чотири роки, ні при одній не розквітли так пишно напади, грабунки, здирства. Імпровізована армія Директорії була багата на різних авантюристів. Діяли останні звичним способом: примічали жертву, вривались до квартири і, приставляючи до виска револьвер, вимагали грошей, золота. Покидаючи квартиру жертви, при вході на дверях полишали пару ручних гранат, які часто виявлялись камуфляжем… Щоб отримати уявлення про повну картину життя Києва в ці дні, необхідно ще сказати і про постійний страх перед загрозою більшовицького наступу… Надії на українську армію не було. Кінцева катастрофа — зайняття Києва більшовиками — здавалась неминучою.

1) Як змінилося життя в Києві за правління Директорії?

2) Поміркуйте, яких помилок припустилася Директорія у внутрішній політиці.

3) Що було спільного та відмінного в політиці більшовиків і Директорії?

4) Чому О. Гольденвейзер називає армію Директорії «імпровізованою»?

5) Поясніть, що таке «отаманщина». Якими були наслідки цього явища? Чому автор джерела вважав, що «надій на українську армію не було»?

Розповідь вчителя.

Влада на місцях належала виборним отаманам напівпартизанських загонів, які проявляли лояльність до Директорії. З нихскладалися збройні сили УНР. Над ними не було будь-якого контролю. І де-хто починали вести партизанську боротьбу проти Директорії.

(запис у зошиті)

• – 1) засилля різних озброєних формувань, як правило із селян, в умовах відсутності (вакууму) реальної державної влади; 2) період в історії визвольних змагань ( кінець 1918 – перша половина 1919 р.).  Період отаманщини  припадає на 1918 -1923 рр. Окремі загони діяли до 1925 р. Діяльність отаманів була проявом селянської війни за землю, проти політики режимів, що встановлювалися в Україні.

Найвпливовіші отамани і райони їх дій: ( робота з картою № 6)

Зелений (Д.Терпило)-Київщина

     3.  Військові поразки УНР.

Робота з таблицею

За матеріалом підручника або розповіддю вчителя складіть таблицю «Основні напрямки міжнародної політики Директорії».

Основні напрямки міжнародної політики Директорії

Робота з картою

Використовуючи карту, простежте перебіг Другої війни радянської Росії проти УНР. З’ясуйте, якими були її результати та наслідки для України.

     4.  Боротьба з денікінцями. Об’єднання українських армій.

     На Півдні України ситуація ускладнювалася тим, що наприкінці 1918 р. в Севастополі та Одесі Антанта висадила свої десанти, загальною кількістю майже 60 тис. чол. для підтримки білогвардійських військ А.Денікіна.

     Директорія намагалася перехопити ініціативу у боротьбі за Південь України. 12 грудня 1918 р. загони Директорії вступили до Одеси. Поява їх у місті, переповненому білогвардійцями та військами Антанти, ще більше посилила напругу, яка почала переростати у місцеві конфлікти. Командування Антанти звернулося до Директорії з вимогою вивести свої війська з Одеси. Директорія погодилась за умов, що між УНР і Антантою розпочнуться переговори про врегулювання відносин.

     В ході переговорів Антанта зайняла жорстку позицію, погодившись визнати Директорію лише за умов підпорядкування її А.Денікіну (який відстоюватиме «єдину і неподільну Росію», в межах якої не може бути самостійної України) та виведення з її складу лівих. В.Винниченко, В Чехівський та ін. вийшли з Директорії, а функції голови взяв на себе С.Петлюра. Однак, це нічого не змінило. Антанта намагалася лише використовувати Україну, щоб допомогти білогвардійцям у боротьбі проти більшовиків.

     Навесні 1919 р. Добровольча армія на чолі з генералом А.Денікіним почала захоплення українських територій. Швидке просування денікінців стало можливим, оскільки радянське керівництво, намагаючись підтримати соціалістичну революцію в Угорщині, що почалася у березні 1919 р., направило туди війська. Але згодом більшовики були вимушені відмовитися від своїх планів, оскільки у травні в їхньому тилу розпочалося масштабне повстання отамана М.Григор’єва.

     На початку травня 1919 р. денікінці захопили Луганськ, а згодом і весь Донбас. У червні, розвиваючи свій наступ, білогвардійці оволоділи Харковом та Катеринославом. Підбадьорений успіхами А.Денікін віддав наказ готувати наступ на Москву, органічною складовою стратегії якого вважалося повне захоплення України.

     Наприкінці липня білогвардійці встановили свій контроль над Кримом та майже над всім Лівобережжям, окрім Чернігівщини. Наступ білогвардійських військ в Україні розгортався у двох напрямках: північному – на Київ, та південному – на Одесу. Наприкінці літа денікінці окупували майже всю Україну.

     У липні 1919 р. Українська Галицька Армія (УГА) – військові об’єднання створені у західноукраїнських землях і витіснені поляками із власної території, перейшла Збруч і поєдналася з армією УНР під керівництвом Головного отамана С.Петлюри. У підписаній між ними угоді зазначалося, що це єднання має на меті спільну боротьбу за незалежність України. Загальна чисельність об’єднаної армії складала 80 тис. вояків, з них близько 50 тис. становили галичани. Згодом з’ясувалося, що обидві сторони мають серйозні розбіжності відносно планів спільної боротьби. Так, західні українці, на чолі з командуючим УГА генералом М.Тарнавським, вважали за доцільне розпочати звільнення України з походу на Одесу. На їхню думку, вихід до чорноморського узбережжя відкрив би можливості встановити зв’язки з Антантою і, заручившись її підтримкою, потім рухатися на Київ, аби звільнити його від більшовиків. Керівництво УНР на чолі з С.Петлюрою наполягало на негайному наступі всіма силами на Київ, оскільки він мав стратегічне значення у боротьбі за Україну. Окрім того С.Петлюра з недовірою ставився до співпраці з Антантою через те, що вона підтримувала білогвардійців.

     Зрештою обидві сторони досягли компромісу: наступати одночасно на Одесу і на Київ. Це було найгірше, що можна було зробити у тій ситуації, бо сили українських армій розпорошувалися. Невдалим було і перегрупування об’єднаних збройних сил України. С.Петлюра доручив галичанам брати Київ, а військам УНР йти на Одесу. Тобто кожна із сторін мала діяти за планом своїх опонентів.

     Спільний похід українських військ розпочався наприкінці липня 1919 р. Спочатку він розгортався успішно. У серпні від більшовицьких військ було звільнено Вінницю, Житомир, Бердичів, Попельню. Радянська армія не могла активно діяти в Україні, оскільки одночасно тримала фронт проти денікінців. 30 серпня більшовики залишили Київ і до столиці вступили частини УГА. Але наступного дня у місто вдерлася кавалерія білогвардійців і захопила значну його частину.

     Командування УГА намагалося порозумітися з денікінцями, маючи на меті створити з ними спільний фронт проти більшовиків. Зрештою, галичани підписали угоду, за якою українські війська залишили столицю і відійшли на лінію Ігнатівка-Васильків. Втрата Києва негативно позначилася на моральному і матеріальному стані збройних сил УНР.

     Більш вдало на початку розгорталися події на одеському напрямку, де діяли війська УНР під командуванням О.Удовиченка. Наприкінці серпня вони розгромили більшовицькі частини і успішно просувалися на Одесу. Але згодом, їх поступ почав згасати через нестачу зброї та військового спорядження.

     На Одесу просувалися і денікінці. Для С.Петлюри стало очевидним, що уникнути воєнних дій проти білогвардійців не вдається. Проте, воювати одночасно з більшовиками і денікінцями для виснаженої та погано забезпеченої армії УНР було вкрай небезпечно. Тому С.Петлюра у вересні 1919 р. уклав договір з Н.Махно про спільну боротьбу проти армії А.Денікіна.

     Зроблено це було вчасно, оскільки А.Денікін того ж місяця наказав своїм військам захопити територію, яку контролювала армія УНР і знищити її війська. Коли денікінці почали виконувати цей наказ, махновці здійснили блискавичний рейд по тилах білогвардійців і зірвали їх наступ проти української армії.

     5.  Психологічний клімат у суспільстві, знецінення людського життя.

     Психологічний клімат у суспільстві та настрої населення значною мірою залежали від військово-політичної ситуації в українських землях, яка швидко змінювалася протягом листопада 1918 – вересня 1919 р. У степах, хуторах і селах йшла війна по всьому просторі, без визначеної лінії фронту. Частина селищ підкорялася білим, частина підтримувала Н.Махно, частина – С.Петлюру – або створювала власні партизанські сили. Війна носила стихійний, некерований характер.

     Як згадував у свої мемуарах А.Денікін: «Український хаос краще за все характеризується становищем злощасного Катеринослава, про яке військове донесення у середині листопаду 1918 р. повідомляло: «Місто розділене на п'ять районів. У верхній частині закріпилися добровольчі дружини; у районі міської думи – єврейська самооборона; далі – кільцем охоплюють німці; добровольців, самооборону і німців оточують петлюрівці і, нарешті, все місто оточено більшовиками і махновцями.»

     Часта зміна влади баламутила життя населення України. Якщо в листопаді-грудні 1918 р. С.Петлюра змінив гетьмана, потім більшовики потіснили С.Петлюру, то селяни ледве роздивившись «обличчя» нової влади, почали піднімати повстання по всій Україні – вже проти більшовиків.

     За цей період в окремих місцях режими влади мінялися 18-20, а інколи й більше разів, що остаточно деморалізувало бідне селянство, підірвавши його довіру до будь-якої влади. Одночасно позиції заможного селянства збереглися, воно, як і раніше залишалося сильним, незалежним від мало не щотижневої зміни політичної ситуації. Згодом, як зазначає історик В. Єрмаков, «це привело до того, що 3/4 складу повстанців і різних банд складала біднота, яка знаходилася на утриманні куркулів, які виділяли їм хлібне постачання».

     Отже, в суспільстві панували розчарування у національній демократії, зневага до законів, прав людини, до будь-якої влади. Домінувала атмосфера страху, жорстокості та відчаю. Знецінювалося людське життя.

VI.   Узагальнення і систематизація знань

Причини поразки Директорії

•  Суперечлива внутрішня політика, не вирішене аграрне питання.

•  Позбавлення політичних прав значної частини українських громадян.

•  Розквіт «отаманщини», наростання анархії в суспільстві.

•  Особисте протистояння лідерів – В.Винниченка та С.Петлюри.

•  Заборона вживання російської мови

•  Неспроможність стати на перешкоді єврейських погромів.

•  Нерозбірливе закриття національних установ, створених за часів гетьманату

•  Незадовільна підготовка та організації армії.

•  Складна зовнішньополітична ситуація ( на території України йшла боротьба військ Радянської Росії, з білогвардійцями, Антантою, поляками)

А тепер дайте відповідь на питання, яке було поставлено на початку уроку:

Чи мала Директорія шанс відстояти незалежність України?

Варіант 2

Робота в групах

І група: Порівняйте державний устрій за часів УЦР, Гетьманату та Директорії. Зробіть висновки.

ІІ група: Порівняйте соціально-економічні заходи за часів УЦР, Гетьманату та Директорії. Зробіть висновки.

VII.  Підсумки уроку

Заключне слово вчителя:

     Незважаючи на всі зусилля Директорії, сили були нерівними: військовий потенціал радянської Росії, несприятливі зовнішньополітичні умови - все спрямовувалось проти того, щоб Директорія не мала часу на перепочинок, на вирішення назрілих соціально-економічних питань. Директорія проголошувала вірність інтересам трудящих селян та робітників, але реально мало зробила для виконання своїх обіцянок. Лідери Директорії, не зумівши переступити через свої амбіції, не змогли приборкати отаманщину і запропонувати соціально-економічну програму реформ, яка б влаштовувала основну частину населення. Також не зумівши подолати розбіжностей поглядів щодо долі України, Директорія швидко втратила підтримку мас і тому не змогла протистояти агресії ззовні. Але це не завершило національно-визвольну боротьбу українського народу, який продовжив відчайдушну боротьбу.

     Зробити відмітки в класному журналі навпроти прізвищ відсутніх учнів.

     Вчитель підбиває підсумки роботи учнів під час уроку

VIII. Домашнє завдання (диференційоване)

1.  Опрацювати матеріал підручника § 20 с. 159-169.

2.  Заповніть історичний словничок та хронологічну таблицю новими термінами та подіями.

3.  Скласти кросворд з використанням понять і термінів нової теми.

4. Підготувати доповіді за темою «Життя та діяльність лідерів ЗУНР — Є. Петрушевича та К. Левицького».
5. Виконати завдання на контурній карті с. 8